Сержант Соколенко – зараз навідник станкового протитанкового гранатомета. У лавах Держприкордонслужби з 2019 року, проходив строкову службу та під кінець строкової почалась повномасштабна війна. Хлопець прийняв рішення підписати контракт, щоб залишитися зі своїми хлопцями та давати гідну відсіч країні-агресорці.

«На початку війни нас було 40 строковиків, спочатку повномасштабного вторгнення підписало контракт 6 хлопців, а згодом десь 20 строковиків, і зараз так само вони разом з нами воюють», – розповідає «Сокіл».

Позивний «Сокіл» у хлопця з дитинства, так його називала бабуся, а згодом друзі та побратими. Боєць розповідає, що у прикордонній службі був його дід, який дуже хотів, аби онук став прикордонником.

Потрапивши до великої прикордонної родини «Сокіл» відчув велику підтримку від всього колективу, та зазначає про велику братерську взаємовиручку побратимів, які готові ділитися досвідом з усіма, хто потрапляє до їх родини.

«Колектив у нас дуже добрий всі дуже допомагають один одному, підтримують у складній ситуації. Коли хтось щось не може зробити, або не знає, як вчинити в тій чи іншій ситуації, хлопці, у яких більше досвіду, дають поради та наставлення. Коли до нас приходять мобілізовані ми всі ділимося вже своїм здобутим досвідом, а тільки потім вже беремо з собою на позиції»,  – розповідає «Сокіл».

Майстерності СПГ «Сокола» навчав його наставник та старший групи, який вже на цьому ділі «з'їв не одного орка» та відправив не один десяток «послань» окупантам.

«Мене навчав старший моєї групи, він дуже добре знає станковий протитанковий гранатомет. Він на своєму прикладі показував, як правильно коригувати його, виставляти координати».

Військовослужбовець зазначає, що на всяк випадок для універсальності та особистої обізнаності, окрім СПГ за час військової служби опанував не один вид зброї – АК, ПКМ, ДШК, ЗУ, ПТРК, в тому числі й сучасну. 

СПГ для прикордонника основний та вже рідний вид озброєння. Від повномасштабного вторгнення їх підрозділ побував на багатьох напрямках, це і штурм Байрака, Балаклії в ході контрнаступу та «розчищення» дороги від орків, щоб проїхали танки під час звільнення Куп’янська.

«Часто ми робимо якісь послання, пишемо їм на своїх боєприпасах, які відсилаємо окупантам: «За дітей», «За цивільних»,–  каже «Сокіл.

«Під час наступу на Байрак я вів свою підгрупу в кількості 5 осіб та надалі вже пішли в штурм на Балаклію. Група була велика, 25 осіб, та ми ділилися на п'ять по п'ять. Наша задача була зачистити посадки від орків та дати можливість проїхати нашим танкам. Ми супроводили танки, вони доїхали до населеного пункту без втрат. Після Балаклії ми давили орків до самого Куп’янська. В ході «розчищення» дороги на позиціях орків знаходили дуже багато зброї, в кожній норі було багато одноразок протитанкових, снарядів до СПГ, а окопи у них були досить укріплені», – зауважує він.

Зараз прикордонник служить на Бахмутському напрямку та відзначає велику кількість дронів, які мають окупанти, та велику загрозу через це для розрахунків СПГ:« Ми є ціллю № 1 для ворога, саме ми, СПГешники, не даємо ворогу штурмувати наші позиції. Ворог без успіху шукає наші позиції відстежує виходи, і бійці роблять все, аби не палитися».

Водночас під час бойових дій, на жаль, наші бійці також отримують поранення. Хлопці надають якісну первинну домедичну допомогу та виходять до точок евакуації, а підступний ворог навіть під час евакуації поранених не дає спокою, обстрілюючи їх із мінометів та FPV-дронів.

«Ми приїхали на евакуацію, здійснювали евакуацію і тоді також ворог здійснював обстріли з мінометів та плюс намагалися добити наших хлопців FPV - дронами. Пощастило, що ми змогли евакуювати наших хлопців без врат. Наш побратим спочатку надав гарну медичну допомогу, наклав турнікети перебинтував, зупинив кровотечу. Потім прибула евакуаційна група і ми в складі цієї групи евакуювали наших трьохсотих. То точка евакуації, щоб можна було завантажити наших трьохсотих в машину, було десь 2 – 2,5 кілометра. Найтяжче було із того, що було болото ми постійно були по коліна в болоті та не могли просто швидко прийти плюс до цього всього нас ще накривали мінометами та FPV-дронами.

Принагідно прикордонник закликає приходити на службу, аби не втратити те, що вже було зроблено за два роки.

«Сокіл» зазначає, що його дідусь, як і рідні кожного бійця, наразі переймається, що він знаходиться на війні, але дуже вірить в онука і чекає, що він повернеться з війни з перемогою.

 Більш детально про службу «Сокола» та його побратимів, про звільнення Харківщини та Донеччини дивіться у відео.